Леліяв кожного студента

Іван Федорович Панченко

Переконливо можна сказати, що кожен студент педучи­лища пам'ятав і любив Івана Федоровича Панченка. Він бе­режно, як мати, леліяв кожного студента. Записував кожного у свій зошит по роках, виписував оцінки, риси характеру, сте­жив за зростанням.

У нього не було ворогів і недоброзичливців. Бачив у кож­ному добре начало. Був абсолютно позбавлений заздрості. Так щиро радів успіхам колег і особливо студентів, як своїм влас­ним. При ньому стихали суперечки, не було місця пліткам, підозрам. На його лекції у Будинку культури збігалися студен­ти навіть із змагань, щоб почути нове, невідоме.

Нам пощастило. Ми були не лише студентами, а й колегами. Зібраний, акуратний, завжди вишукано одягнений, у вишиванці, залюблений у життя, у свою родину, у роботу, у слово. Бережно ніс світ духовності у собі і щедро дарував його своїм вихованцям.

Серед учнів Івана Федоровича багато таких, які досягли успіхів на освітянській ниві: заслужена вчителька України До­рошенко; Володимир Галич - заслужений учитель, директор Оріхівської СШ №1; В.Г. Мірошник - народна художниця, заслужений діяч мистецтв України; В. Зубко - співробітник АНУ; Носенко - викладач математики машинобудівного інсти­туту (нині ЗДТУ), доцент; Максименко - працівник Міністер­ства освіти та інші.

У перші місяці війни він був у винищувальному батальй­оні у В.Хортиці. З січня 1944 року тимчасово виконував обо­в'язки директора педучилища.

Працював у педучилищі 38 років, має близько 50 років педстажу. В педучилищі викладав українську мову та літературу, ви­разне читання, дитячу літературу та методику навчання української мови.

Енергійний, життєрадісний, невтомний, запальний, ерудований, мудрий, добрий, вимогливий - таким пам'ятають його випускники педучилища. Справжній Педагог. Чудово декламу­вав твори Тараса Шевченка, Івана Франка та Лесі Українки, у яких був залюблений. Відповідав за випуск стінгазети «За кад­ри», вів гурток «Літературні початківці», випускав рукописний журнал разом із студентами з творами початківців училища. Часто проводив зустрічі студентів з поетами Запоріжжя: Пет­ром Ребром, Володимиром Омельченком, Василем Марен-польським, Борисом Бездольним, Олександром Шостаком. А молодий письменник Сергій Фетисов подарував свою докумен­тальну повість «Хмари» (зберігається як найцінніша реліквія у бібліотеці училища) про студентів педучилища, які партизани­ли у підпільних антифашистських організаціях у Нікопольсь­кому районі і віддали життя за незалежність Вітчизни.

Довгий час цікавився історією педучилища, листувався з багатьма співробітниками, зокрема першим директором. Пра­цював у архіві Харкова. Завдяки йому була встановлена точна дата заснування педучилища - 28 грудня 1920 року. Відмінник народної освіти. Ветеран праці.

Галина Степанченко, Лідія Ходикіна