Несе світ щедрої любові

Любов Михайлівна Узунова

Красива, ніжна, романтична, м'яка, жіноча, Любов Ми­хайлівна Узунова несе розраду, пораду усім, хто потребує цьо­го, і світ щедрої любові, осяває добротою і ласкою родину до­машню й студентську. На її уроках студенти і отримують міцні знання, навички, і найбільше розкриваються їх творчі можли­вості, талант, здібності. Уболіває за свою справу. Знаходить ключики до кожного серця. Неординарний класний керівник, її курси здружені, а студенти доброзичливі, людяні. Вони ще довго підтримують із Любов'ю Михайлівною зв'язок, прислу­хаються до її делікатних, ненав'язливих порад, пропозицій, її виховні години нестандартні, завжди неповторні, оригінальні. Запрошує непересічних творчих особистостей, готує прекрасні вечори поезії, веде вихованців стежками козацької звитяги, відзначає свята «Рід, родина, рідна Україна», подорожує у Кар­пати, щоб побачили, як віншують Різдво, колядують, народні звичаї на Водохреща, світлу жагу глибокої народної духовності.

Не терпить фальші, кар'єризму. Прекрасний фахівець, майстер своєї справи. Володіє словом, цікавиться нетрадицій­ною медициною, новітніми здобутками, шанує звичаї предків.

Летюча стрімка хода, горда постава, надзвичайна добро­зичливість, глибока внутрішня інтелігентність, віра в людей, надія на успіх, упевненість у перемозі - це Любов Михайлівна.

Усе вміє робити. Обдумує черговий захід з виховної ро­боти, а руки вправно й швидко творять диво: і стіл накриють, і затишок облаштують.

Залюблена в родину, роботу. Родина для неї - це святая святих, надійна опора, фортеця, де тебе розуміють, підтриму­ють, люблять. Поставила на крило доньку й сина, дала їм вищу освіту. Має онуків, упадає душею коло них. Прекрасна донька. Чаєчкою летить до батьків у Балабино, як тільки випадає вільна година.

А робота - частина душі, де розкриваються й реалізу­ються твої здібності, талант, ідеали, надії.

Має дві вищі освіти. Викладач-методист, відмінник на­родної освіти України. Нагороджена багатьма почесними гра­мотами.

Усіх рада обігріти теплотою свого серця. Випромінює світ добра й надихає оточуючих. Несе високий заряд духовності, благородства, насолоду від спілкування зі спорідненими душа­ми, високий дух радості від творчої роботи.

- Антуан Сент-Екзюпері писав: «Найбільша в світі радість - це радість людського спілкування». Сама Любов Михайлівна так про це говорить:

«У своїй роботі керуюсь цим. Спілкування з особистос­тями - уроки енергійного заряду. Вчу сприймати людей через призму добра, любові. Щиро прагну усім серцем сприяти ста­новленню справжніх інтелігентів. Хочу, щоб мудро вело їх Життя до Пізнання і Світла, щоб Любов у душі відроджувала Храм, щоб слідувати Великому Заповіту: «Ищите и обряще­те!» Мир Вам!

Разом пишемо сценарії, ставимо спектаклі, ходимо на ре­петиції бальних танців, учу триматися на сцені, декламувати вірші. Намагаємося не пропустити жодного заходу культурно­го і духовного життя Запоріжжя, рідної країни. Були на святі рідного слова, зустрічалися з Є.Матвєєвим, А.Пороховщиковим, відзначали роковини Володимира Висоцького.

Любов Михайлівна завжди в роботі, в справах. Біля неї постійно її вихованці. І разом вони домагаються великих ре­зультатів, здійснюють заповітне, наближають майбутнє.

Лідія Івченко, Раїса Черкун