І сама була прекрасна або Працелюбністю обдарована
Галина
Федорівна Яременко
Кохалася у квітах: «Візьміть корінчики синьої ромашки, дзвіночків, хризантем, ірисів,
дельфініуму, насіння айстр, царської борідки, кручених паничів, чорнобривців, матіоли. До
самої осені
глибокої будуть звеселяти вас, тішити очі». Будинок і подвір'я її потопали у буйноцвітті
бузку.
Гамір
вщух. Запанувала тиша. Всі стоять із радісною посмішкою
очікуваної зустрічі. Двері відчиняються - і на порозі струнка жінка з викладеною косою на голові
у чорній сукні і білосніжній блузці. Обличчя всіх
розцвітають. Щире вітання - і напружена робота. Ми все встигаємо: і перевірити
домашнє завдання, і вивчити новий матеріал, і закріпити його, і отримати
наступне завдання. І все це без поспіху, продумано творчо. Було і коментоване
письмо, і творча п'ятихвилинка, і
словниковий диктант, і переклад, і різні види розбору, і робота над
помилками, і твір-мініатюра. Кожен намагається
блиснути своєю ерудицією, знаннями, уміннями творити, вивченими напам'ять
афоризмами. Ось виставлені й обґрунтовані
оцінки. Дзвоник лунає так недоречно. Так
не хочеться розлучатися, особливо на уроках літератури. Ми співчуваємо
Маланці, милуємося золотою бджілкою Гафійкою;
захоплюємося Пилипком, у якого очі, наче волошки в житі; прагнемо жаданої волі з Остапом і Соломією нехай і
дорогою ціною; намагаємося дорівнятися до Мавки, яка має у серці те, що не вмирає, разом із Шурою Ясногорською на золотій сопці з передчуттям побачення
з коханим; присягаємо на вірність
Вітчизні з Юрієм Брянським і Євгеном
Чернишем, що переконані в красі вірності; відвідуємо з Сагайдою словацьку дівчину - партизанку
Юлечку, роздумуємо про майбутнє життя
з братами Блаженками і Хомою
Хаєцьким; стоїмо біля могил воїнів-визволителів, що, мов маяки по всій
Європі, схиливши голови, з майором Вороновим.
Кожен намагається висловити свою думку, обґрунтувати її цитатами з
тексту, усі прекрасно знають зміст твору. А Галина Федорівна, як великий
диригент оркестру, керує усім цим дійством, усіх заохочує, спрямовує, надихає.
Підбадьорює. Мова її звучить, як струмок. Мов чисту джерельну воду п'єш із
глибокої криниці. За спиною ніби крила виростають. І ти летиш у безмежну
височінь, де зливається усе прекрасне і
звучить дивний хорал величі Божого й людського духу. Тихою ласкою і любов'ю сяяли її очі, тихо дзвенів її голос, ніби найбільшу таїну відкриваючи.
Потім ми стали колегами. І не перестали захоплюватися умінням вести урок, все встигнути
зробити по-домашньому сумлінно й просто, її зібраністю, обширом знань,
надихнути всіх на роботу, в усьому бачити прекрасне. Працелюбністю обдарована - така її основна риса. А ще мудрість, безмежна доброта, висока внутрішня
інтелігентність, уміння бачити прекрасне. І сама була прекрасна. У сім'ї, у роботі, у
житті. Ідеал ізразок для наслідування. До останньої хвилини турбувалася
про близьких, рідних, знемагаючи від болю.
Доземно
схиляємо голову перед Вашою світлою пам'яттю, дорога наша, люба Людино!..